Головна » Статті » Учнівські твори » Проза

Шеверногий Ю. Кривчик – не «забуте Богом село»!

Кривчик – не «забуте Богом село»!

 

В десяти кілометрах від Дунаєвець, поміж вражаючої краси пагорбів та лісів, розкинулося старо­винне подільське село Кривчик. Історія цього населеного пунк­ту сягає сивої давнини і таїть у собі немало як героїчних, так і трагічних сторінок.

Перша згадка про поселення Криве (так колись називався Кривчик) датується 1493 роком. Але, звісно, вік його набагато-набагато давніший!

На околицях села виявлено по­селення людей епохи пізнього палеоліту (38-35–10 тисяч років тому). З тих часів життя на березі річки Тернавки, звивистому руслу якої село завдячує своєю назвою, не припинялось. Освоювали цю мальовничу землю і трипільці, і народи Київсь­кої Русі. До цього часу на одній із гір над селом – Грабині – збереглось скіфське го­родище. На жаль, у спеціалістів руки не доходять до його детального вивчення, зате «чорні археологи » потрудились на славу, та й місцеві жителі доклали рук до руйнації давньої пам’ятки: довгий час просто на території городища орали землю і щось сіяли. Не росло там майже нічого, але ж не можна було землі «простоювати»! Декілька років назад трактор мало не провалився у печеру, після чого обробіток землі на місці городища припинився.

Багато знахідок подарувала земля шукачам: і кам’яні скребки, сокири та інші знаряддя праці, і монети, прикраси, зброю скіфських часів. А от про те, що було тут  пізніше, ніяких згадок не залишилось, окрім залишків якоїсь будівлі – фортеці чи палацу.

Розповідають, що у печерах переховувався Устим Кармалюк, і саму гору дехто називає Кармалюковою, та це видається мені надуманим.

Зате є в Кривчику справжній палац! Гарно збереглась будівля, хоч і трохи перебудована. Розміщується там зараз психоневрологічний будинок-інтернат. А наприкінці ХІХ столітті це був маєток генерала, члена Державної Думи Михайла Крупенського. Палацовий комплекс поєднує у собі елементи бароко і готичного стилю. Двоповерховий будинок з великими двобічними верандами вражав своєю величчю. Зачаровувала своїми розмірами та вбранням і бальна зала. Окрасою усієї будівлі – і досі! – є чотириповерхо­ва восьмигранна вежа з годинником. Щоправда, вежа зараз потребує капітального ремонту, а годинник, мабуть, взагалі неможливо відремонтувати. Та хіба тільки це? За часів Крупенського в маєтку були фрук­товий сад, оранжерея, теплиця й розкішний парк. Перед палацом вигравав кольорами веселки фонтан, трохи нижче – штучне озеро з білими ліліями. А до нашого часу дійшли лише залишки водограю.

Здається, вистачає зараз інформації, є новітні технології, які дозволяють реставрувати маєток, та й кошти можна було б знайти. Тоді чому не реставрують? Чому не вивчають, не досліджують? Невже байдужість і сірість заполонила серця і голови?

Не буду розглагольствувати. Я знаю, що робити. По всьому світу рознесла доля вихідців з Кривчика, та невидимі ниті пов’язують їхні серця із рідною землею. Якщо об’єднати зусилля, можна здійснити велику справу – відродити маєток Крупенських, щоби пам’ятка історії та культури не зникла, як зникають потрохи старожитності – матеріальні, культурні, духовні. І першою моєю справою задля блага рідного села є створення сайту «Кривчик: історія і сьогодення». Потроху збираються однодумці, по крихтам збираємо історичні дані, документи, спогади. Роботи багато, але я впевнений: наш Кривчик скоро перестануть називати «забутим Богом селом», він стане справжньою перлиною Поділля!

 

Категорія: Проза | Додав: Марго (04.12.2014)
Переглядів: 414 | Рейтинг: 3.7/3
Всього коментарів: 0
avatar